Там,где волны пламени заката
В серебристый тянутся отлив,
Сквозь цикад сухое остинато
Еле слышный чудится мотив-
О Земле Страны обетованной,
О Любви,оплаченной Крестом,
Об утраченном и столь желанном
Мире детства,сказочно простом.
За холмами,полными видений,
За свинцово-огненным дождем,
Полон весь обителей весенних,
Нам с тобой поет Отцовский Дом...
Там,где волны пламени заката
В серебристый катятся прибой,
Свет Небес,дарованный когда-то
Ждет детей спасенных в Свой покой...
Комментарий автора: у этого стихотворения особая судьба-начато оно было в 1999г,но по просьбе друзей-христиан через некоторое время я дописал несколько строк-оно было положено на музыку,стало еще и песней(милостью Божией,сам я-музыкант)и песня эта участвовала в прославлении Христовом!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Будь благословен брат.Да не иссякнет этот
мотив в сердце твоём,и в устах твоих. Комментарий автора: Будь благословен и ты,брат!Верю-этому мотиву Господь не даст иссякнуть,аминь!Спасибо.
Татьяна
2010-11-02 12:46:05
Благославен наш Господь,который дает такой талант Своим детям,чтобы прославлялось Его Имя.Слезы на глазах,настолько благославенно.Слава нашему Господу.Аминь. Комментарий автора: Воистину благословен Господь наш вовеки,аминь!А вам,Таня-спасибо огромное,нет большей награды,чем найти отклик в сердце.Вы знаете,ведь до сих пор,когда сам читаю,порой пробивает до слезы самого.Когда рождались строки,потом перечитывал порой и не верилось,что я написал это,-потому что от Бога шло.Благословений Вам во всем!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
