Сегодня я расскажу вам о потрясающем человеке.По воле судьбы нам с мужем предложили крестить ребенка.Мы согласились.Так мы попали в крошечную православную церквушку в арабской деревне ЯФИЯ.Прихожан,практически,не было.Чистенько,с тихим потрясающей красоты перезвоном.Когда вышел отец Роман я почувствовала необыкновенное спокойствие. Хотелось прислониться к его плечу и просто тихонько там поплакать.История отца Романа - эта история возвращения к своим корням и к своему родовому призванию. Прадед его родился в Дамаске, был ректором русской гимназии в Нацерете и всех православных школ в Палестине и Сирии. По решению патриархата он был отправлен на учебу в Российскую империю, чтобы впоследствии занять ведущее мест в церковной иерархии. От бабушки отец Роман узнал, что прадед его учился в Киеве, встречался и был дружен с императором Александром III. Впоследствии семья Радуана перебралась из Дамаска в Палестину.Вскоре мы встретились с этим чудным человеком. У него матушка, пятеро детей, но в то же время он немножко не от мира сего - страшно доверчивый и снисходительный Он отдает себя Богу и людям, полностью. При этом нет ощущения, что он делает какое-то одолжение, он делает добро так же, как ест, спит, дышит - просто потому, что иначе не может быть! Внук моей приятельницы Ларисы страдал тяжелой формой эпилепсии. Приступы случались прямо на улице.Ребенок ужасно страдал.Я тихонько,что-бы не спугнуть подругу предложила ей покрестить его.Покрестили!Крещение проходло поздно вечером в реке Иордан.Я шепнула отцу Роману о болезни этого ребенка....Прошло 14 лет.Никаких приступов,никаких препаратов.На сегодя Даниэль готовится служить в( доблесной израильской армии). Через 2 месяца он отбывает...ГОСПОДИ,СПАСИ РАБА БОЖЬЕГО И ПОМИЛУЙ!!!Поселение ЯФИЯ имеет многовековую историю и упоминается еще в Ветхом Завете, в книге Иисуса Навина. Христианского населения в Яфие около 30%. Церковь древняя - ей около 900 лет, построена в эпоху крестоносцев на том месте, где по преданию стоял дом, в котором жили апостолы Иоанн (Богослов) и брат его, Иаков, сыновья Зеведея, за свою пылкую веру и взрывной характер названные Иисусом Христом . Скромную прелесть и благодать этого храма нельзя передать словами, ее надо почувствовать. По счастливой случайности Церковь уцелела, несмотря на все военные события пронесшиеся по Галилее. Трудно даже вообразить, что видели на своем веку эти толстые стены из местного известняка. Прихожан немного, есть местные жители но и другие приезжают из ближних мест. Служба идет и на разных языках. После службы во дворе церкви- неспешная трапеза. Прихожане и священник сидята за столом, разговор неформальный, душевный. Рядом идет большая стройка. Отцу Роману удалось собрать деньги на серьезный проект: под одной крышей в трехэтажном здании он задумал соединить и помещение для торжественных богослужений, и странноприимный дом, и церковную библиотеку. Пока до конца строительства еще далеко, есть проблема с ассигнованиями, требуются добровольцы-строители, желающие послужить благому делу.Вот на эту крошечную церквушку и на весь проект отца Романа мы с мужем уже много,много лет делаем ежемесячно небольшие денежные отчисления.Територия охраняется добровольцами.Иногда очень успешно. ОДИН ГОСПОДЬ,ОДНА ВЕРА,ОДНО КРЕЩЕНИЕ.... Спасибо за внимание!
irina kramarenko,
israel
Я песинерка,замужем. Мой муж был хорошим музыкантом.Теперь редко об этом вспоминает,но гитара всегда под рукой.Я прожила большую и интересную жизнь.Люблю животных.Каждый месяц помогаем с мужем материально маленькой церквушке в арабском поселении Яфия не далеко от Назарета.Близко общаемся с батюшкой-отцом Романом.На службе бываем редко.Тяжело.По специальности я инж.строитель.Пишу в этих маленьких рассказиках о том что вижу,слышу и чувствую.Это кусочки из моей жизни здесь в Израиле.Я-полукровка и у меня был выбор определиться с религией.Мне удалось поработать несколько лет в ортодоксальной семье(мыла все что попадало под руки)И я хорошо почувствовала кто это...А позже жизнь свела меня с Борисом....и мы с мужем пошли за ним...Спасибо,что так случилось! За 20 лет жизни здесь у меня отложилось кое-что в мозгу и в сердце.А главное-быть добрее ко всеу и ко всем над чем Господь наш трудился.Простите,если что не так в моих мыслях непутёвых. e-mail автора:kiva38@mail.ru
Прочитано 9657 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
